Для чего вообще были фаланги? Причин несколько, в частности, когда армии толкаются, задние буквально поддерживают передний строй. Речь не про индивидуальную силу, а кумулятивную силу строя.
Приблизно століття гопломахію прийнято було реконструйовувати десь так - як матч по груповому перештовхуванню між двома щільними фалангами; вважалось, що бійці задніх радів фізично впирали свої щити у спину передніх, добавляючи таким чином свою силу і масу до поштовху всього строю. Ця теорія ігнорувала переважну більшість документальних і іконографічних свідоцтв і була основана на буквальній інтерпретації терміну Othio/відтісняти-виштовхувати, а також похідного іменника Othismos, який лічену кількість разів використовуються античними авторами для опису битв. Як вважається тепер, у переносному значенні - приблизно як зара пишуть "наші хлопці відтісняють йобану русню від Херсону". Наприклад, коли Ксенофон описує захисний порядок єгиптян у битві при Тимбрі (100 рядів по 100 воїнів по фронту, фактично квадрат 100х100), він зазначає, що шикуватись так для бою безглуздо, бо ворог буде битись лише зі 100 вояками одночасно, т. є. з його точки зору глибина рядів не збільшує міць фаланги. Битва при Тимбрі, звісно, вигадана, але особистий досвід Ксенофону - ні. Асклепіодот в Тактиці пише, що сучасні фаланги (тобто пізньоеллінськи фаланги сарисофорів) шикуються трьома способами: вільний - де по фронту і глибину дистанція між вояками сягає 4 кубітів, "для бою" - де дистанція 2 кубіти і "ущільнений" (Synapsismos) з дистанцією в один кубіт. При цьому він додає, що фаланги гоплітів давнини не вміли в сінапсісмос взагалі. Ще майте на увазі, що аспіс, гоплітський щит, щонайменше на третину більше пелти, щита сарісофорів. При чому скоріш за все фаланги гоплітів в класичну епоху воювали в ще більш вільний порядках тупо через те, що вони складались з громадянської міліції. Окремі категорії громадян, як то епілектой або вищі майнові класи могли мати широкий власний бойовий досвід, але ніяких свідоцтв про проведення групового вишколу в складі фаланг під час війн той епохи немає. В той час сарісофори пост-Александровських армій могли бути, по суті, професійними вояками на окладі та проходили через інтенсивну стройову підготовку. Тобто скоріш за все класичні гопліти бились у набагато більш вільному строю, ніж то уявляють люди. І вони точно, на 100%, не пхали один одного в спину щитами.
А в сериале Рим показана замена – уставшая передняя линия идет назад
Рим - дуже крутий серіал, і та сцена на екрані працює надзвичайно круто. Але така заміна першої лінії під час бою теж основана приблизно ні на чому.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2022-08-23 10:00 am (UTC)From:Приблизно століття гопломахію прийнято було реконструйовувати десь так - як матч по груповому перештовхуванню між двома щільними фалангами; вважалось, що бійці задніх радів фізично впирали свої щити у спину передніх, добавляючи таким чином свою силу і масу до поштовху всього строю.
Ця теорія ігнорувала переважну більшість документальних і іконографічних свідоцтв і була основана на буквальній інтерпретації терміну Othio/відтісняти-виштовхувати, а також похідного іменника Othismos, який лічену кількість разів використовуються античними авторами для опису битв. Як вважається тепер, у переносному значенні - приблизно як зара пишуть "наші хлопці відтісняють йобану русню від Херсону".
Наприклад, коли Ксенофон описує захисний порядок єгиптян у битві при Тимбрі (100 рядів по 100 воїнів по фронту, фактично квадрат 100х100), він зазначає, що шикуватись так для бою безглуздо, бо ворог буде битись лише зі 100 вояками одночасно, т. є. з його точки зору глибина рядів не збільшує міць фаланги. Битва при Тимбрі, звісно, вигадана, але особистий досвід Ксенофону - ні.
Асклепіодот в Тактиці пише, що сучасні фаланги (тобто пізньоеллінськи фаланги сарисофорів) шикуються трьома способами: вільний - де по фронту і глибину дистанція між вояками сягає 4 кубітів, "для бою" - де дистанція 2 кубіти і "ущільнений" (Synapsismos) з дистанцією в один кубіт. При цьому він додає, що фаланги гоплітів давнини не вміли в сінапсісмос взагалі. Ще майте на увазі, що аспіс, гоплітський щит, щонайменше на третину більше пелти, щита сарісофорів.
При чому скоріш за все фаланги гоплітів в класичну епоху воювали в ще більш вільний порядках тупо через те, що вони складались з громадянської міліції. Окремі категорії громадян, як то епілектой або вищі майнові класи могли мати широкий власний бойовий досвід, але ніяких свідоцтв про проведення групового вишколу в складі фаланг під час війн той епохи немає. В той час сарісофори пост-Александровських армій могли бути, по суті, професійними вояками на окладі та проходили через інтенсивну стройову підготовку.
Тобто скоріш за все класичні гопліти бились у набагато більш вільному строю, ніж то уявляють люди. І вони точно, на 100%, не пхали один одного в спину щитами.
Рим - дуже крутий серіал, і та сцена на екрані працює надзвичайно круто. Але така заміна першої лінії під час бою теж основана приблизно ні на чому.